Стоїть Женя окрай площі,
Дядьки проїжджали.
Женю водії хороші
Усі наїбали.

Бачить Женя - ніде дітись,
Нічого не їде.
І у корчмі не напитись,
Додому не піде.

Як дожить до ночі зможу -
Чарку опрокину.
Як не дома заморожусь -
На площі загину.

Полилася з неба хвиля,
Хоч сльози сховає
У душі, що божевілля
На смерть проводжає.


Як писати вже набридне,
В роздуми порину -
Буде чутно, буде видно
Як прийде Каріна.

Та Каріна як напише,
Як дасть творчу пісню -
Так поїде в Жені криша,
Їде, не повисне.

Криша їде край водиці,
До Жені питає
"Чи тепло тобі стоїться,
Чи вже замерзаєш?"

"Гей, ти, кришо забугильна!
Совісті вже мало?"
Поїбашив її сильно,
Аби не питала.


Стоїть Женя над водою,
Кумарить шляками.
Сам вже й вариться тугою
І ділиться з вами.

Тож чекає вже годину
І дивиться чутко.
Болять ноги, ломить спину,
Не їде маршрутка.

Та хіба ж і наїбали,
Хіба так можливо?
Чорти б їх загарбували,
Падлюки гідливі!

Життя ноги не зламає -
Не зламало б волю!
Біль та смуток - все тримає
Євгенськая Доля