В темряву пропало все навколо,
Вогники не мерехтять здаля.
Спочивають очі, та ніколи
Не засне осквернена земля. 
		
Вже давно в собі не чую тишу,
Все палає і летять пташки.
Вітер, що розносив дим, колише
На могилі квітів пелюстки.

Вічного страждання не боюся,
Але ще ховаюсь знову й знов.
Запалю вже свічку, помолюся
За померлі волю і любов.

Не боліло б серце, я стояв би,
Як мільйони досі ще стоять.
Крізь тугу я чув лише би правду,
Я б забув манливу благодать.

Почекаю трошки, може буде
Світлая удача і добро,
Під веселе сонце вийдуть люди,
Посміхнеться радісний народ.

Може ще чекає нас майбутнє,
Може ще настане білий день...
Та не будуть на віки забуті
Ноти мертвих та німих пісень.

Я не втратив тільки ще надію,
Що все буде так як і було,
Буде мир, і ще в житті зрадію,
І покине нашу землю зло...

Але завтра стане вже сьогодні,
Пройдуть тижні, місяці й роки.
Як лежати буду вже самотній,
Вітер захитає пелюстки.